30 вересня - 1 жовтня 2017 року активісти ГО "Волонтерський центр Запоріжжя" відвідали у зоні АТО своїх земляків
Далі розповідає Любов Леонова....
Ранок 30 вересня в мене розпочався о 5-й ранку. Приїхав Олександр, все загрузили і поїхали забирати з "цінностями" Олега, нашого волонтера. Про Олега я розповім трохи пізніше, а зараз хронологія подій. Оптовий ринок, закупка овочів і фруктів. Купили: томати, перець солодкий, гіркий, часник, цибулю, кріп, петрушку, огірки, редиску, виноград, яблука.
Заправка на виїзді з міста і в дорогу. На схід сонця.
Ближче до кордону з Донецькою областю, нас зустрічають фазани, іноді, цілими родинами. Гарне видовище. Курочки з дітьми і красені півники. Осінь вступає в свої права і починає фарбувати дерева. На мить, забула, куди я їду. Але, тільки, на мить. По дорозі, тримаємо зв'язок з підрозділами. І вже, зважаючи на обставини, змінюємо маршрут.
Першими, нас зустрічають Боги війни, артилеристи 55 бригади. Я з ними від початку, тому, їду, як до родичів. І ось, диво! Нас пропускають! Дякую всім, хто потурбувався про наш приїзд. І хоча комбата не було в розташуванні, він був на зв'язку. Розвантажились, фото, "ексклюзив" в руки. Наприклад, "чохлик на танчик", що викликав регіт у хлопців, а Гаммі таки, дав мені приміряти. Кажу, "Маски шоу приїхали. І допомога і "концерт".
Звичайно, сітка від діток з Кропивницького, напевне, НАЙБІЛЬША РАДІСТЬ. Дякую, вам дорогі маленькі ВЕЛИКІ патріоти. Та й ваші поробки і малюнки, також, викликали позитивний настрій і посмішки у бійців. Від артилеристів вам привезла подарунок. Відправлю Тетяні Силі, а вона передасть вам. Окрема подяка Тані Силі. Хлопці особисто про це їй сказали, по телефону.
Йдемо в казарму, вірніше, стилізовану казарму. Я вже писала, що живуть хлопці де прийдеться, в польових умовах. Дякувати, не в свинарнику, а в технічній будівлі.
Спілкування дуже коротеньке, хлопці повернулися з чергування, їм треба відпочивати, а нас чекає ще одна адреса. Фото разом і ... ще одна приємна зустріч. З моїм сусідом, Андрійком Мухою. Раніше, так траплялося, що я не могла його зустріти. А цього разу, так. Обов'язково, таткові передам вітання і фото.
Швиденько стрибаємо в бусика і далі, за 6-7 км. від Донецька. І ось тут, трохи, про нашого волонтера Олега. Цей чоловік з нами від початку війни. Тільки, не їздив, він виконував іншу роботу. А зараз, поїхав. До сина. Його хлопчик на першій лінії оборони.
Ви не думайте, що він їхав з допомогою індивідуально, одній людині, ні, він їхав до всіх, там, де його дитина. Мама з бабусею наквасили капусти, напекли пиріжків (і для артилеристів, також).
Знаєте, я вже зробила для себе висновки, чим ближче до небезпеки від іхтамнєтов, тим більш щіре відношення до волонтерів. Не ховають обличча, дозволяють зробити світлини, показують побут. А побут... розбита багатоповерхівка, без вікон і дверей, без електрики, без води. Таня Сила, ось тут і залишилася твоя бензо пилка, бо саме тут, вона доречна.
А нам вже час швиденько повертатися, бо в сутінках вилазять орки. Це ж - мордор. Розтавання завжди важке і гнітюче. Я знову всіх обіймаю, я їх так оберігаю. І беру з них слово, що повернуться всі додому, живі і не ушкоджені.
Нас знову виводять до блок посту. А там, швидка забирає 300-го.
Я спустошена. Я вражена побаченим. Хоча, бачила таке вже багато разів. Трохи в меньших маштабах. Яка ж ти страшна, ВІЙНА!
Друзі, я безмежно вдячна вам за всю вашу допомогу, всім тим, хто не залишився байдужим. Завдяки кому, ця поїздка стала можлива.
Отже, низький вам уклін і дякую до Неба: Ользі Писанко, Валентині і Володимиру Репій, Наталлі Білик, Анні Авіва, Олені Сиваш, Руслану Калинюку, Ользі Усейновій, Ніночці Кіріченко,(Іспанія), Любі Стефанюк (Ванкувер), Зої Дев'ятко, Олександрі Кірій, Ніні Наконечній, Вероніці Калінбет, Світлані Кравченко, Ларисі Сиротенко, Ларисі Котляровій, Тані Лозовій, Юлі Кутєповій, Олексію Полухіну, Н.В. Василенку, Андрію Щербахі, пані Світлані Іванівні, Дмитру Ткаченку, Євгенію Дем'яненку і б/ф Агапе Україна, Тетяні Силі і школярам Кропивницького.
Окрема подяка моїм колегам волонтерам Олександру Шевєльову за майстерність і професіоналізм за кермом і Олегу Соловей, за допомогу, розуміння і позитив.
Через короткий проміжок часу розповім про потреби цього підрозділу в місті - привиді. А вони дуже актуальні ще на вчора. Буду просити у вас знову допомоги. Всі, хто надавав грошову допомогу, отримають повні звіти в приват. Поїздка буде найближчим часом, все залежить від того, як швиденько я наколядую.
Хто бажає допомогти нашим захисникам в боротьбі з окупантами і має можливість, скористайтеся Новою Поштою. Адреса: м. Запоріжжя. Склад №9. Леонова Любов.
Можете передати "Порталом". № маршрутки, зупинки і розклад, уточнюйте по телефону.
Для гривні, картка Приватбанку 5168 7556 0143 1360 Леонова Любов Олександрівна.
Для друзів за кордоном, Liubov Leonova Zaporozhye. Western Union і Money Gram Ukraine.
Поштове відділення ІНТАЙМ №45
Укр Пошта (адресу дам в особистому листуванні)
Мої телефони 096 300 65 02, 050 850 55 42. Я на зв'язку цілодобово, окрім того часу, коли я в поїздці в зону війни.Там не завжди буває зв'язок. Миру нам всім. З повагою, ваш волонтер.
Прес-служба ГО "Волонтерський центр Запоріжжя"
Немає коментарів:
Дописати коментар