вівторок, 11 жовтня 2016 р.

Розповідає Інна Рєзнік - їздили до своїх, до запорожців!

09.10.2016

Дорога гарна і зовсім не далека, якщо порівнювати з іншими нашими рейсами.



Народ навіть не задумується над тим, наскільки поряд війна, буквально три, від сили чотири години ходу (це я до смт.Веселе прикинула), їм навіть розмови про війну не приємні, бо треба йти на конфлікт з власною совістю і виправдовувати свою пасивність і бездіяльність, добре, що хоч не всі такі...





Ось і Гнутове, мій добрий друг Лютий, з яким домовлялися про волонтерку, терміново виїхав в штаб бригади, нас зустріли його побратими, батько з сином, допомогли розгрузити машину, поспілкувалися, як і у нашої Карпатської Січі, та мабуть і у всіх так, у них не вистачає людей і зрозуміло те, що треба триматися і йти далі…Пару світлин на згадку.

Доземний уклін всім, хто прийняв участь і завдяки кому було здійснено чергову поїздку до військових, ви поділилися всім, чим могли, щось купили,щось спекли, сплели маскувальну сітку, надали фінансову підтримку для придбання будівельного матеріалу і таке інше. Як не скрутно, а підтримка тилу завжди потрібна і завжди доречна.


Разом ми сила, разом переможемо! Слава Україні!